Запорозька Січ – місце, де варто побувати кожному українцю, а також всім, хто цікавиться українською історією та хоче побачити, де зароджувалася хоробрість української нації. У цій публікації ми розповімо вам найцікавіше про виникнення Запорозької Січі, про устрій козацького життя, а також поринемо з вами в захоплюючу історію. Залишайтеся з нами. Буде дуже цікаво.
Запорозька Січ утворилася за порогами (гранітними виступами гірських порід) річки Дніпро. Звідси пішла назва “Запоріжжя” (за порогами). А Січ походить від слова «сікти». Але не голови ворогів, а у значенні «рубати ліс». Перші поселенці для місця проживання обирали недоступні для ворогів хащі. В них вони робили «сечі» – звільнені від дерев проходи.
Частина істориків вважає засновником «першої Хортицької січі» — Дмитра Байду Вишневецького.
Запорозька Січ існувала в 16-17 століттях та була затоплена водами Каховського моря. А сьогоднішній відтворений історичний комплекс “Запорозька Січ” науково обгрунтована зменшена її версія, яку було відтворено по знайдених залишках, затоплених водами Каховського водосховища. Оригінальна Січ була десь в 10 разів більша.
Усього в різні часи нараховується 8 Січей на території України. 5 – на території Дніпропетровсьокї області, 2 – на території Херсонської, але одна перша Запорозька Січ знаходилася саме тут на острові Хортиця. І найбільшої слави зазнала саме Запорозька Січ.
Запорозька Січ – унікальний історико-культурний комплекс, що відтворює образ козацької столиці і атмосферу часів козацтва. Комплекс почали будувати в 2004 році, а вже у 2007 році тут знімали український історичний фільм “Тарас Бульба”.
Ця територія створила унікальний образ, унікальну ментальність запорозького козака, козака-воїна, людини захисника західних християнських цінностей. Це людина, яка мала велику силу волі, незламну вдачу, викликала повагу оточуючих, сприймалась як особлива. А ще до того козаки були грамотні (історики стверджують, що деякі козаки Запорозької Січі знали до дванадцяти мов).
Січ – столиця козацьких земель, але козаки жили не тільки на січі.
На Січі був гарнізон 3-5 тисяч, а решта жили за межами Січі, на території так званих “зимівників” або фермерських господарств. Там вони займалися рибальством, полюванням, сільським господарством, жили з дружинами та дітьми, вели цілком повноцінне життя.
Був невеличкий прошарок козаків, які жили на Січі та ніколи не одружувалися (давали обітницю безшлюбства), але таких була меншість.
Запорозька Січ складається з двох частин – Малий кіш (торгове та ремісниче передмістя) та Великий кіш (козацький гарнізон). Усе містечко захищають фортифікаційні укріплення – рів, вал з гостроколом, оборонні вежі.
Внутрішній простір також облаштовано за козацькими традиціями. Тут зведені козацькі курені, кузня (де виготовляли вироби з металу), гончарня (вироби з глини), корчма (місце, де можна було поїсти) та грецька хата (так званий готель), у якій приймали послів.
Козацький курінь – казарма, в якій жили козаки. Його довжина сягала 18 метрів. І всього було 38 штук. У куріні постійно був запах диму. Там стояла пічка, яка постійно диміла, “тобто, курила”. Звідси і назва “курінь”. Курінь – це військова одиниця, як рота чи полк і територіальна одиниця як район. Козаки з однієї місцевості намагалися селитися в одному куренітому за територіальною ознакою куріні і називалися черкаські, чернігівський, канівський. 
«Пушкарня», тобто арсенал Cічі, де зберігаються гармати, зброя, ядра, запаси пороху.
У центрі Січі стоїть церква Покрови Пресвятої Богородиці. Церкви на всіх січах називалися саме так. Ця церква діюча, освячена, тут відбуваються служба Божа, вінчання, хрестини і це дійсно центральне місце на Січі. Головна цінність цієї церкви – іконостас, якому понад 200 років.
Покрова вважалася покровителькою козацтва і Свято Покрови відзначається сьогодні разом з Днем Козацтва 14 жовтня. Зараз це також день Захисника України.
Козаки були православними християнами. Часто коли козаки відходили від воєнних справ, доживали в монастирях, жертвували великі кошти на діяльність церков та монастирів. І по великому рахунку саме завдяки запорозьким козакам православ”я збереглося на українських землях.
У цієї церкви є протип – Троїцька церква в Сумській області, селі Пустовійтівка, збудована на кошти останнього кошового отамана Петра Калнишевського.
Перед церквою козаки влаштовували майдан, на якому козаки збирали раду, обирали отаманів (підкидаючи свої головні убори) та вирішували найважливіші питання війни та миру.
Кошовий отаман обирався більшістю голосів і відмовитися від пропозиції стати кошовим отаманом козак не мав права: якщо тобі довірили, будь добрий йди та працюй
Обраний кошовий отаман мав вийти на спецільний помост, там йому тричі пропонували булаву (символ козацької влади). Двічі він повинен був відмовлятися і лише на третій раз мав право її взяти. Потім його голову нахиляли та посипали землею, попелом або навіть багном. Це робилося для того, щоб він не зазнавався, пам”ятав звідки він вийшов, не зловживав владою. Такий собі запобіжник корупції, щоб він пам”ятав, що як його обрали, так можуть і зняти.
В історичному комплексі Запорозька Січ поєднано історію, традиції та культуру цього краю. Якщо ви побуваєте в цьому місці, то відчуєте тут і енергетику, і традиції, і культуру острову Хортиця.
На території комплексу проводяться екскурсії.
І ми рекомендуємо взяти таку екскурсію, бо так вдасться краще відчути це місце та його історичну значимість
На території заповідника “Хортиця” проходять виступи драматичного театру козацького бою “Січові козаки”. У виставах актори театру, одягнені по образу козаків, демонструють зброю, яка була в козаків, та бойове мистецтво, яким козаки дуже вправно володіли. Захоплююче видовище, на якому варто побувати.
Поряд із історичним комплексом Запорізька Січ є музей історії Запорозького козацтва, який на час нашого відвідування був на реконструкції. Тому перед його відвідуванням потрібно перевіряти чи він працює.
Поряд з музеєм високий пагорб з встановленим прапором України та хрестом. З висоти пагорба дуже гарні види на Дніпро, дамбу та саму Запорозьку Січ.
Любителі каякінгу сплавляються вздовж мальовничих порогів
На території заповідника острову Хортиця вздовж Дніпра є прогулянкова так звана “Тарасова стежка” . По стежці встановлені кам’яні брили з цитатами найвідомішого українського письменника Т.Г. Шевченка, які змушують задуматися про вічне. З кожним кроком відкриваються все кращі й кращі види на Дніпро. І взагалі територія острову Хортиця дуже велика та мальовнича. Тут можна цілий день просто гуляти або їздити на велосипеді.
Неподалік від музею острову Хортиці, за 1 км є ресторан української кухні “Запорізька Січ” з колоритним інтер’єром традиційної української хати та гарною територією.
Також на острові Хортиця ми натрапили на таку симпатичну альтанку, звідки відкриваються гарні види на місто та пляж навпроти.
Автор (с): Ірина Мельник
Фото (с): Микола Мельник